|
Це ще раз довели наші партійці підкоривши одну з найвищих вершин українських Карпат гору Піп Іван. Організаторами та ідейними натхненниками були наші партійні керівники на чолі з нашим гідом, куратором, основним організатором без якого це сходження не відбулося, одним словом з Володимиром Гірником, та головою Стрийської районної організації партії «ВО»Батьківщина» Натальою Брус. Саме з їх ініціативи та підтримки ми вирушили в гори, повернувшись з морем вражень, та з бажанням підкорити всі вершини Українських Карпат. 
28 червня 1996 року прийняття основного закону держави - Конституції. Саме в цей день хочеться довести, що ми - держава з великою історією, з славетним минулим, та квітучим майбутнім. Тому стосовно дати нашого сходження на гору Піп Іван сумніву не виникало. 
Наша команда складалася з членів «Батьківщини молодої» Дрогобицького, Стрийського району та м.Львова. Поїздку спланували на передодні. Погода внесла деякі корективи перед виїздом, але це не зупинило нас і не завадило задуманому. Виїхали зі Стрия суботньої ночі, попереду не близька дорога, але ми були налаштовані тільки оптимістично. І погода тому сприяла (жодної краплі, дощу протягом двох днів нашого відпочинку), що й додало тільки хорошого настрою та впевненості підкорити одну з найвищих вершин Чорногори. 
До місця дісталися автобусом. Кінцева зупинка с. Дземброня, тут закінчується асфальтована дорога і починається...
Вирушивши всією командою, ми не усвідомлювали що попереду тисячі метрів, а це не так легко, особливо для людей які не мають спеціальної підготовки, або перший раз здійснюють сходження на гору. Пройшовши кілька сотень метрів згодом ноги звикли, легені надихалися чистого повітря і запрацювали на повну. 
Далі сходження ускладнилось різким схилом і подоланням первісного лісу з казково красивими ялинами. Згодом додались нагромадження каміння. До речі, кам'яні розсипи зустрічались нам досить часто і були схожі на масивні скульптури, ялинові ж кущі дивували насиченим запахом хвої. Особливих вражень ми отримали від неперевершеного водоспаду , який пролягав серед наміченої дороги, а ще сніг навколо нього немов диковинка серед літа. 
Трохи відпочивши подалися в дорогу, адже доведеться йти чимало. Пройшовши більшу частину , дорога попрямувала ледь вниз (зразу стало легше рухатись), а потім по хребту Чорногора навскіс між розірваних "сніжних килимів" і галявин фіолетових квіток шафрану. Звідси і побачили вершину, на якій маячила будівля обсерваторії, яка споруджувалась 20 років, а діяла лише рік (стались приєднання Прикарпаття до Радянської України і 2-га світова війна, через що спостереження за зірками не стало можливим). Варто сказати, що приміщення цієї кам'яниці було колись добре обладнаними: телескоп, метеоприладами. Були і комфортні житлові кімнати з паровим опаленням та сауна. Після війни обсерваторію не стали відновлювати, бо, за однією з версій, боялись поселення там вояків ОУН-УПА. Внутрішні війська навіть зруйнували на високогір'ї вишукані за архітектурою шалє (будиночки для мандрівників), аби в них не переховувались "бандерівці". От і вершина останні кілька десятків метрів і ми на ній. Першим покорив вершину наш куратор Володимир Гірник, а слідом всі члени нашої команди. Отак ідучи біля п’яти годин, ми опинились на вищій точці Піп Івана, з якої відкрився "безмежний простір" . Сюди на вершину бютівці несли державний і бютівські прапори, щоб таким чином вітати народження основного закону України - Конституцію.Сфотографувавшись, та відпочивши , ми покидали мальовничі краєвиди українських Карпат, ділилися враженнями від побаченої занепавшої споруди старої обсерваторії,яка здалеку нагадує кам'яну фортецю. Уже вечоріло, коли ми поверталися до наметового табору. Опісля , традиційне розпалювання вогню і шашлик, неодмінний атрибут відпочинку, а на ранок фірмовий суп приготовлений п.Володимиром . У неділю подалися на фестиваль етнічної пісні , який відбувся у Снятинському районі Івано-Франківської області, де побачили і почули крім гуцульських традицій своєрідний «вернісаж-2», на якому було представлено ручні роботи майстрів та майстринь Карпат від вишиванок до люльок та сопілок. По дорозі додому ми зупинилися біля р.Прут, де обмінялися враженнями та емоціями, та вирішили наступне сходження здійснити до Дня незалежності, на гору Петрос, покоривши тим самим одну з найвищих вершин нашої великої держави Україна. Члени громадської організації висловлюють вдячність за підтримку та організацію сходження на гору піп Іван депутата Львівської обласної ради М.Задорожньому, депутату Стрийської районної ради В.Гірнику та голові Стрийської районної організації партії «ВО»Батьківщина» Наталі Брус. |
